Організація етапу  "Рефлексія"

«Метод п'яти пальців» (Л.Зайверт)

Техніка полягає в тому що за кожним пальцем руки закріплено однин з контрольованих параметрів:

М (мізинець) - мозок, думка, інформація, знання. Що нового я сьогодні пізнав? Які знання здобув? В чому зросла моя компетентність, професіоналізм? Які нові та важливі ідеї у мене сьогодні промайнули?

Б (безіменний) - близькість до мети. Що я сьогодні зробив і чого досягнув на шляху до реалізації своєї мети?

С (середній палець) - стан духу. Який сьогодні в мене переважав настрій? Які фактори впливали на мій настрій? Що було пов'язано з позитивним емоціями? Що пов'язано з негативними емоціями? Які саме події чи люди визивали у мене стрес?

В (вказівний) - вчинок, послуга, допомога. Співпраця. Чим я сьогодні допоміг іншим? Чи з'явилися нові знайомства? Чи покращилися мої взаємини (або погіршилися ) з колегами, партнерами, рідним, друзями? З ким виник конфлікт?

В (великий палець) - воля, бадьорість, фізичний стан. Що я зробив сьогодні для мого здоров'я, підтримки моїх фізичних сил, фізичної форми?

Даний метод є досить компактним та простим, але разом з тим дуже ефективним. Якщо щоденно записувати оцінювання робочого дня можемо отримати серйозний аналітичний інструмент для самопізнання та самоефективності.

Бажаю усім успіхів.

7 прийомів рефлексії в кінці уроку

Практичні прийоми

Добірка ефективних прийомів рефлексії для проведення в кінці уроку.

Чому не потрібно ігнорувати рефлексію під час проведення занять? Давньогрецький філософ Сократ вважав рефлексію інструментом для розвитку критичного мислення, самоаналізу та самовдосконалення. Усе це допомагає людям рухатися за вектором прогресу, позбуватися стереотипів, шаблонів й упереджень. Рефлексія допомагає дитині усвідомлювати пройдений шлях знань, систематизувати отриманий досвід і перетворювати приховані можливості в активні та ефективні.

Ми підготували добірку прийомів рефлексії, метою яких є не просто фіксація отриманих результатів, а й побудова смислових ланцюжків.

Сходи успіху

Цей прийом допомагає учням оцінити свою діяльність на кожному етапі уроку. Учителі зможуть за допомогою сходинок скоригувати роботу дітей, щоби заняття стали більш ефективними. Що для цього потрібно? Учні беруть аркуш паперу та малюють на ньому сходи (мінімум - 3). Далі кожну сходинку необхідно підписати.

Приклади (з нижньої до верхньої сходинки):

• нічого не зрозумів, залишилися питання, все зрозумів;
• потрібна допомога, маю додатково повторити, майже все зрозумів, упевнений у власних знаннях;
• почув і забув, почув і не зрозумів, побачив і запам'ятав, виконав і зрозумів, зможу пояснити іншим;
• мені ще варто багато працювати, щоби досягти чудових результатів, у мене є невеликі результати і на досягнутому я не збираюся зупинятися, у своїй навчальній діяльності я досягнув висот.

Примітка. Сходи успіху можна намалювати на аркуші паперу, на дошці або показати на слайді. Учні мають позначити ту сходинку, на якій знаходяться. Загальна дискусія допоможе виявити прогалини в опрацьованому на уроці навчальному матеріалі.

2. Рефлексивна мішень

Прийом «Рефлексивна мішень» дозволяє оперативно отримати зворотний зв'язок учнів стосовно розуміння навчального матеріалу. Діти на аркушах паперу малюють мішені (див. приклад нижче) або роздруковують готові шаблони. Кожен сектор - певний етап уроку.

Наприкінці заняття учні та педагог «вистрілюють у мішень» - оцінюють етапи заняття. Діти мають у своїх мішенях поставити бали (5-10) і підписати назви секторів (оцінка змісту, оцінка своєї діяльності, оцінка діяльності педагога, активність на уроці, розуміння вивченого матеріалу тощо). Що вища оцінка, то ближче до центру мішені. Далі проводиться дискусія стосовно отриманих результатів.

Цей прийом розвиває у дітей здатність рефлексувати та аналізувати, дарує можливість висловити свою думку та вплинути на навчальний процес.

3. Букет настрою

За допомогою цього прийому учні можуть оцінити продуктивність заняття та покращити навички аргументації. На початку уроку педагог роздає своїм вихованцям паперові квіти різних кольорів (наприклад, червоного, жовтого та синього), а на дошку вивішує зображення вази.

Наприкінці заняття діти прикріплюють до вази скотчем чи магнітом квітку: червону (сподобалося заняття/все зрозуміло), жовту (майже все зрозуміло), синю (не сподобалося заняття/погано зрозумів або зовсім не зрозумів навчальний матеріал). Учні обов'язково мають аргументувати свій вибір квітки.

Коли ваза наповниться квітами, діти та педагог аплодують один одному за роботу на уроці. Далі, якщо зібралося чимало синіх і жовтих квітів, учитель може прокоментувати те, що було незрозумілим.

4. Уявімо, що...

Цей прийом чудово розвиває в учнів креативне та гіпотетичне мислення. Суть доволі проста. Педагог наприкінці уроку каже дітям щось на кшталт: «Уявімо, що людство не винайшло числа. Яким би було наше сьогодення без них?». Діти озвучують свої версії відповідей. Запитання обов'язково має стосуватися теми заняття.

5. Промені сонця

Цей прийом підходить для школярів перших і других класів. Педагог вивішує на дошку два жовтих смайла (веселий та сумний) та роздає дітям по одній жовтій смужці. Наприкінці уроку кожен учень прикріплює смужку (промінь) до смайла, що показує настрій. Це буде для вчителя індикатором настрою класу, що допоможе надалі скоригувати модель заняття.

6. Доповніть речення

Це ледь не класичний прийом рефлексії, тож ми не могли «пройти повз нього». Наприкінці заняття педагог пропонує своїм вихованцям в усній чи письмовій формі доповнити наступні речення (викладач може вигадати свої варіанти речень):

• На сьогоднішньому занятті я зрозумів(-ла)/дізнався(-лась)/розібрався(-лась)...
• Я хочу похвалити себе за те, що на сьогоднішньому занятті ...
• На занятті мені особливо сподобалося ...
• Знання із сьогоднішнього заняття мені знадобляться ...
• На сьогоднішньому уроці мене здивувало ...

7. Синквейн/сенкан

Наприкінці заняття школярі можуть написати синквейн на основі вивченого матеріалу. Це ефективний інструмент для аналізу, синтезу та узагальнення знань. Сенкан (синквейн) - короткий неримований вірш, що складається з 5 рядків: 1 - одне ключове слово, що визначає зміст теми; 2 - два прикметника, що характеризують обране поняття; 3 - три дієслова, що описують дії в межах конкретної теми; 4 - коротке речення, що розкриває зміст теми; 5 - синонім до ключового слова (іменник).

А які прийоми рефлексії ви використовуєте на своїх уроках? 

Основні типи уроків та їх структура.

Проблема класифікації уроків за типами по-різному знаходила своє вирішення залежно від того, що бралося за основу такої класифікації. Зважаючи на це, відомі класифікації на основі: а) особливостей процесу навчання і його складових частин (С.Іванов): б) змісту, дидактичної мети і способів проведення (І.Козанцев); в) дидактичної мети (В.Онищук): г) цілей уроку та місця уроку в загальній системі уроків (Б.Єсипов).

У вітчизняній педагогічній науці прийнято вважати, що найзручнішою є класифікація типів уроку, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (Б.Єсипов, М.Махмутов, В.Онищук). Хоч названі автори пропонують різну кількість типів уроків, але займають однакову позицію щодо їхньої класифікації. Згідно з нею розглянемо такі типи уроків:

1) урок засвоєння нових знань;

2) урок формування умінь і навичок;

3) урок застосування знань, умінь і навичок;

4) урок узагальнення та систематизації знань;

5) урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок;

6) комбінований (змішаний) урок.

Кожний із них має відповідну структуру-послідовність етапів проведення або складових елементів, які об'єднані у систему посередництвом певних взаємозв'язків.

Урок засвоєння нових знань.

Передбачає сприймання їх, усвідомлення, осмислення на основі встановлення внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків, запам'ятовування, узагальнення, систематизацію, готовність до практичного застосування. Особливості структури: організація класу; перевірка домашнього завдання; актуалізація та корекція опорних знань; ознайомлення учнів із темою, цілями та завданнями уроку; мотивація учіння; сприймання та усвідомлення школярами навчального матеріалу; осмислення взаємозв'язків між його елементами; узагальнення і систематизація знань; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

Урок формування умінь і навичок.

Такому формуванню сприяє виконання системи передбачених навчальною програмою вправ та завдань.

У структурі його виділяють: перевірку домашнього завдання; актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку; вивчення нового матеріалу, практичне застосування нових знань посередництвом пробних вправ; самостійне застосування нових знань у стандартних ситуаціях на основі виконання тренувальних вправ за зразком, інструкцією чи заздалегідь підготовленою технологічною карткою; перенесення здобутих знань, умінь і навичок у нестандартні ситуації і використання їх на творчому рівні (виконання завдань і вправ творчого характеру з використанням процедур творчої діяльності І.Я.Лернера або відомих у креативній акмеології методик, стратегій і тактик творчої діяльності); підведення підсумків уроку; повідомлення і пояснення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок.

Використання засвоєних знань, умінь і навичок на практиці виступає одночасно засобом і метою навчально-виховного процесу. Як засіб навчання здобута інформація використовується на різних уроках. Як мета виступає під час проведення цього типу уроку. Структура його: перевірка домашнього завдання; актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, цілей та завдань уроку; осмислення змісту та технології виконання системи необхідних навчальних дій; самостійне виконання поставлених завдань під контролем учителя; звіт учнів про роботу; обґрунтування вчителем її результатів та проведення відповідної корекції; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

Урок узагальнення та систематизації знань. Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок. Комбінований (змішаний) урок. Нестандартні уроки. Релаксопедичні та сугестопедичні уроки.

Переслідує мету встановлення як внутрішніх зв'язків засвоєної системи знань, так і зовнішніх, міжсистемних зв'язків на основі попередньо вивченого. Уроки цього типу передбачають в основному індуктивний підхід: від окремого до загального, їхню структуру складають: ознайомлення учнів з темою, цілями та завданнями уроку; мотивація учіння; відтворення здобутих знань; узагальнення та систематизація їх із встановленням внутрішньо-системних та зовнішньо системних зв'язків; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

Передбачає перевірку і корекцію здобутих знань, умінь і навичок на різних рівнях їхнього засвоєння: репродуктивному, продуктивному або реконструктивному, творчому. Може мати різну структуру. Однак найчастіше використовується така: повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивація учіння; перевірка засвоєння учнями знань на репродуктивному рівні; перевірка здатності учнів установлювати внутрішньо системні та зовнішньо системні зв'язки; застосування здобутих знань, навичок на практиці у стандартних та змінених умовах; перевірка, аналіз, корекція та оцінка виконаних робіт; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

Спирається на такі формальні ступені навчання: а) підготовку до засвоєння нових знань, умінь, навичок, досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу; б) засвоєння визначених навчальною програмою компонентів змісту освіти; в) закріплення, корекцію та систематизацію їх; г) застосування на практиці в умовах стандартних та нестандартних ситуацій. Структура такого типу уроку має переважно такий вигляд: повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивація учіння школярів; перевірка, оцінка та корекція засвоєних попередньо знань, умінь та навичок; актуалізація та корекція опорних знань учнів; сприймання, осмислення, узагальнення та систематизація нових знань; закріплення їх як на репродуктивному, так і на продуктивному рівнях; корекція їх у випадку потреби; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

Зрозуміло, що структурні варіанти розглянутих типів уроків умовні й піддаються зміні залежно від творчого почерку вчителя, особливостей поставлених ним цілей та завдань.

Відомі у педагогічній практиці з кінця 70-х років XX ст. Виникли як реакція творчих учителів на спад інтересу учнів до навчання. Відрізняються специфічним змістовим наповненням та нестандартною структурою, які дозволяють наближати процес навчально-пізнавальної діяльності до життя. Умовно їх можна поділити на декілька груп:

1. Уроки ділової та рольової гри: уроки-суди, уроки прес-конференції, уроки-слідства, уроки захисту проектів, уроки-консиліуми та ін.

2. Театралізовані уроки: уроки-драми, уроки-спектаклі, уроки-концерти, уроки-казки, уроки-феєрії, уроки-етюди тощо.

3. Уроки-змагання: уроки КВК, уроки "Що? Де? Коли?", уроки-вікторини, уроки-конкурси, уроки-турніри, уроки "мозкової атаки" та ін.

4. Уроки широкомасштабного огляду знань: уроки-панорами, уроки-подорожі, уроки-фрески і т. д.

5. Уроки творчого пошуку: уроки-розвідки, уроки лабораторного дослідження, уроки "Еврика", уроки-екследиції тощо.

6. Уроки комунікативної спрямованості: уроки-диспути, уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки філософських роздумів, уроки-молитви, уроки філософії серця, уроки-мрії й т. д.

7. Уроки-звіти: уроки захисту індивідуальних творчих робіт, уроки-заліки, уроки-демонстрації, уроки експертної оцінки.

8. Уроки, які наслідують форми занять вищої ланки освіти; уроки-лекції, уроки-семінари, уроки-конференції.

9. Інтегровані уроки: уроки народної творчості, уроки краси, уроки мудрості та ін. Для них характерний різнобічний огляд предмета навчального пізнання, тому в їхньому проведенні, як правило, беруть участь вчителі різних предметів. Наприклад, історії, української літератури та музики (урок народної творчості). 10. Між предметні уроки. їхня мета - поглиблене вивчення теми за рахунок використання пізнавальних засобів різних навчальних дисциплін. Нестандартні уроки дають свободу творчій уяві вчителя, дозволяють йому створити умови для використання "перлинок" свого власного творчого почерку.

Обидва типи цих уроків представляють сугестопедагогіку - психотерапевтичний напрям у світовій педагогіці, який цілеспрямовано з педагогічно доцільною метою використовує засоби навіювання і у свою чергу поділяється на такі напрями нижчого порядку, як: гіпнопедія, ритмопедія, релаксопедія, сугестопедія. Як уже згадувалося, гіпнопедичні та ритмопедичні уроки стали надбанням історії. Але релаксопедичні та сугестопедичні уроки останнім часом усе частіше зустрічаються у вітчизняній педагогічній практиці. Особливо під час вивчення іноземних мов. Вони пов'язані у певну систему, в якій трапляються типи занять, що мають відповідники у традиційній навчальній системі. Однак є серед них і неповторні. Це насамперед ті, які пов'язані зі сеансами запам'ятовування. З ними якраз і доцільно ознайомити широкий загал педагогічної громадськості.

Релаксопедичні уроки представляють релаксопедичний напрям у сугестопедагогіці - напрям, який орієнтується на розширення мнестичних можливостей учня за рахунок використання прогресивної м'язової релаксації та автогенного тренування.

Релаксопедичні уроки, які включають до свого складу сеанс запам'ятовування, мають переважно таку структуру:

1. Попереднє ознайомлення з новим навчальним матеріалом. Представлення його у відповідних зорових і слухових образах.

2. Уведення учнів у стан прогресивної м'язової релаксації та автогенного тренування.

3. Уведення в цьому стані призначеної для запам'ятовування навчальної інформації, з використанням "інтонаційної колиски" і (за бажанням) релаксуючої музики.

4. Завершення релаксопедичного сеансу доцільними сугестивними установками.

5. Вивід учнів зі стану прогресивної м'язової релаксації.

6. Виконання завдань, які актуалізують застосування залам'ятованої навчальної інформації.

Сугестопедичні уроки представляють сугестопедичний напрям у сугестопедагогіці - напрям, який орієнтується на розширення мнестичних можливостей вихованців за рахунок відомих у широкій педагогічній практиці сугестивних впливів у звичайному стані свідомості.

Сугестопедичні уроки із сеансами запам'ятовування мають таку структуру:

1. Вхідна бесіда, метою якої є формування в учнів сугестивної установки на легке і приємне засвоєння навчального матеріалу.

2. Досеансова фаза, впродовж якої учні вперше ознайомлюються з навчальним матеріалом.

3. Сеансові фаза. Складається з двох сеансів: активного і пасивного. Під час першого учні, слухаючи вчителя, стежать за його словами, дивлячись у заздалегідь підготовлені тексти. Вчитель у цей час читає текст, призначений для запам'ятовування, в "інтонаційній колисці". Під час другого - пасивного, або концертного, сеансу учні прослуховують той самий навчальний матеріал, але на тлі тихої релаксуючої музики в урочистій концертній атмосфері.

4. Післясеансова фаза. Має такі структурні частини: а) первинна розробка навчального матеріалу; б) вторинна його розробка; в) етюдні розробки.

Як релаксопедичні, так і сугестопедичні уроки спрямовані на те, щоб засвоювати зрослі обсяги навчального матеріалу в умовах приємного ненапруженого навчання, яке створює ефект відпочинку і тому відіграє важливу психологічну роль, благотворно впливаючи не лише на здоров'я учня, а й учителя, який як професіонал згідно з останніми досягненнями, проведеними у Німеччині, перебуває у "групі ризику".

В останні роки появляються модифікації цих уроків, тому вони певним чином відбиваються на Їхній структурі.

Програма з практики