Технологічна освіта
Формування компетентностей на заняттях з технологічного практикуму
ПЛАНІ. Вступ
ІІ. Поняття компетентності.
2.1 Ключові компетентності
2.2 Освітні компетентності
2.3 Розвиток компетентностей на заняттях з технологічного практикуму
ІV. Висновки.
І. Вступ
Традиційно метою занять у майстерні визначали набором знань, умінь і навичок, якими має оволодіти студент. Сьогодні суспільству необхідні випускники, готові змінюватись та пристосовуватись до нових потреб життя, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. А це більшою мірою залежить від якостей, для позначення яких використовуються поняття компетенція і компетентність, які найбільше відповідають сучасному розумінню мети освіти.
Компетенція - це коло повноважень будь-якої людини; коло питань, в яких дана особа має знання, досвід.
Компетентність у перекладі з латинської "competentia" означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Компетентна в певній окремій сфері людина має відповідні знання, уміння та здібності, які дозволяють їй обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній.
Компетентний - це той, хто знає, обізнаний у певній галузі; який має право за своїми знаннями або повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про що-небудь.
ІІ. Поняття компетентності
2.1 Ключові компетентності
Ключові компетентності варто визначати як такі:
Вивчати:
уміти знаходити користь із власного досвіду;
організовувати взаємозв'язок своїх знань і впорядковувати їх;
організовувати свої власні прийоми навчання в цілому, а також, вивчення деяких конкретних питань;
уміти вирішувати проблеми;
самостійно організовувати своє навчання.
Шукати:
використовувати різні бази даних;
опитувати оточення;
консультуватись в експерта;
отримувати інформацію;
уміти працювати з документами та класифікувати їх.
Думати:
визначати взаємозв'язок минулих і дійсних подій;
критично ставитись до того чи іншого аспекту розвитку нашого суспільства;
уміти протистояти непевності та труднощам;
займати активну позицію в дискусіях і відстоювати свої власні думки;
сприймати важливість політичного й економічного оточення, в якому проходять навчання та робота;
оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, а також із навколишнім середовищем;
уміти оцінювати твори мистецтва й літератури.
Співробітничати:
уміти співробітничати та працювати у групі;
приймати рішення - улагоджувати розбіжності та конфлікти;
уміти домовлятись;
уміти розробляти та виконувати план дій.
Прийматися за справу:
долучатись до проектної діяльності;
нести відповідальність;
входити до групи або колективу та робити свій внесок;
бути солідарним з колективом;
уміти організовувати свою роботу;
бути обізнаним в ІТ технологіях, уміти користуватись ПК.
Адаптуватись:
уміти використовувати нові технології інформації та комунікації;
доводити гнучкість перед викликами швидких змін;
бути стійким перед труднощами;
уміти знаходити нові рішення.
Перелік ключових освітніх компетентностей визначається на основі головних цілей загальної освіти, структурного представлення соціального досвіду й досвіду особистості, а також основних видів діяльності студента, що дозволяють йому опановувати соціальний досвід, одержувати навички життя та практичної діяльності в сучасному суспільстві.
2.2 Освітні компетентності.
З урахуванням вищезазначеного ключовими освітніми компетентностями є такі:
1. Ціннісно-смислова компетентність.
Це компетентність у сфері світогляду, пов'язана з ціннісними орієнтирами студента, його здатністю бачити та розуміти навколишній світ, орієнтуватись у ньому, усвідомлювати свою роль у ньому та призначення, творчу спрямованість, уміти вибирати цілі та значення для своїх дій і вчинків, приймати рішення. Дана компетентність забезпечує механізм самовизначення студента в ситуаціях навчальної та іншої діяльності. Від неї залежать індивідуальна освітня траєкторія та програма життєдіяльності в цілому.
2. Загальнокультурна компетентність.
Коло питань, в яких студент повинен бути добре обізнаний, мати певні знання та досвід власної діяльності. Це:
- особливості національної та загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини й людства, окремих народів;
- культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій;
- роль науки та релігії в житті людини, їх вплив на світ;
- компетентності в побуті та культурному дозвіллі, наприклад, володіння ефективними способами організації вільного часу.
До цього ж відноситься досвід засвоєння наукової картини світу, що розширюється до культурологічного й загальнолюдського розуміння світу.
3. Навчально-пізнавальна компетентність.
Це сукупність компетентностей у сфері самостійної пізнавальної діяльності, що включає елементи логічної, методологічної, евристичної, загальнонавчальної діяльності, співвіднесеної з реальними об'єктами, які пізнаються студентом . Сюди входять знання й уміння організації цілепокладання, планування, генерації ідей, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності. Стосовно досліджуваних об'єктів учень опановує креативні навички продуктивної діяльності: добуванням знань безпосередньо з реальності, володінням прийомами дій у нестандартних ситуаціях, евристичними методами рішення проблем. У рамках даної компетентності визначаються вимоги відповідної функціональної грамотності: уміння відрізняти факти від домислів, володіння вимірювальними навичками, використання ймовірнісних, статистичних та інших методів пізнання.
4. Інформаційна компетентність.
За допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, факс, комп'ютер, принтер, модем, копір тощо) й інформаційних технологій (аудіо-, відеозапис, електронна пошта, ЗМІ, Інтернет) формуються вміння самостійно шукати, аналізувати та відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати та передавати її. Дана компетентність забезпечує навички діяльності студента стосовно інформації, що міститься в навчальних предметах та освітніх галузях, а також у навколишньому світі.
5. Комунікативна компетентність.
Включає знання необхідних мов, способів взаємодії з оточуючими й окремими людьми та подіями, навички роботи у групі, відігравання різних соціальних ролей у колективі. Учень має вміти презентувати себе, написати лист, анкету, заяву, поставити запитання, вести дискусію й ін. Для освоєння даної компетентності в навчальному процесі фіксується необхідна й достатня кількість реальних об'єктів комунікації та способів роботи з ними для студента кожного ступеня навчання в рамках кожного досліджуваного предмета чи освітньої галузі.
6. Соціально-трудова компетентність.
Дана компетентність означає володіння знаннями та досвідом:
- у сфері громадянсько-суспільної діяльності (виконання ролі громадянина, спостерігача, виборця, представника тощо),
- у соціально-трудовій сфері (права споживача, покупця, клієнта, виробника),
-у сфері сімейних стосунків та обов'язків;
- у питаннях економіки та права;
- у галузі професійного самовизначення.
У дану компетенцію входять, наприклад, уміння аналізувати ситуацію на ринку праці, діяти відповідно до особистої та суспільної вигоди, володіти етикою трудових і громадських взаємин. Учень опановує мінімально необхідні для життя в сучасному суспільстві навички соціальної активності та функціональної грамотності.
7. Компетентність особистісного самовдосконалення спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та самопідтримки. Реальним об'єктом у сфері даної компетентності виступає сам студент. Він опановує способи діяльності у власних інтересах і можливостях, що виражається в його безперервному самопізнанні, розвитку необхідних сучасній людині особистісних якостей, формуванні психологічної грамотності, культури мислення та поведінки. До даної компетентності відносяться правила особистої гігієни, турбота про власне здоров'я, статева грамотність, внутрішня екологічна культура. Сюди ж входить комплекс якостей, пов'язаних з основами безпечної життєдіяльності особистості.
У кожному навчальному предметі (освітній галузі) варто визначити необхідну й достатню кількість пов'язаних між собою реальних досліджуваних об'єктів, сформованих при цьому знань, умінь, навичок і способів діяльності, що складають зміст визначених компетентностей .У педагогічному сенсі поняття компетенція частіше використовується для позначення:
- освітнього результату, який виражається в реальному володінні методами, засобами діяльності, у здатності розв'язувати поставлені завдання;
- такої форми сполучення знань, умінь і навичок, що дають змогу ставити і досягати мету щодо перетворення навколишнього середовища.
Систему освітніх компетентностей складають:
- надпредметні («транс», «міжпредметні») компетентності - їх часто називають «ключовими», «базовими»;
- загальнопредметні компетентності - їх набуває студент упродовж вивчення того чи іншого предмета освітньої галузі у всіх класах загальноосвітньої школи;
- спеціальнопредметні - ті, що їх набуваються при вивченні певного предмета протягом конкретного навчального року або ступеня навчання.
Надпредметні (ключові) компетентності є синтетичними, що поєднують певний комплекс знань, умінь та ставлень, які набуваються впродовж засвоєння всього змісту освіти.
Загальнопредметні компетентності визначаються для кожного предмета і розвиваються протягом усього терміну його вивчення; вони вирізняються високим ступенем узагальненості та комплексності.
Спеціальнопредметні компетентності окреслюються для кожного предмета, вони розвиваються для кожного року навчання, грунтуючись на загальнопредметних компетентностях, і є стадіями, рівнями їх набуття .
На сьогодні визначений перелік ключових компетентностей, які викладач повинен формувати впродовж всього терміну навчання.
1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ - у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування.
2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.
3. Математична грамотність. Уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем.
4. Компетентності в природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.
5. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).
6. Уміння навчатися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.
7. Соціальні і громадянські компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв'язувати конфлікти, досягати компромісів.
8. Підприємливість. Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику.
9. Загальнокультурна грамотність. Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших.
10. Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров'я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.
2.3 Розвиток компетентностей на заняттях з технологічного практикуму
Трудове навчання є важливим засобом всебічного розвитку студентів, якщо воно побудовано правильно, з урахуванням вікових та фізіологічних особливостей. Дослідження, проведені лікарями, показали, що чергування практичної роботи в майстернях з аудиторними заняттями в класі підвищує працездатність студентів, завдяки зміні виду діяльності та позитивно впливає на розвиток практичних вмінь та навичок. Під час занять з трудового навчання фізична діяльність поєднується з розумовою, адже студентам доводиться розв'язувати цілий ряд творчих завдань, включаючи такі, як конструювання виробів, розробка технології їх виготовлення, виконання математичних розрахунків при побудові креслень викрійок, шаблонів та ін. При цьому вони застосовують свої знання з основ наук і технології матеріалів, а також набувають нових знань. Таким чином, трудове навчання супроводжується напруженою розумовою діяльністю, що сприяє розвитку розумових здібностей студентів.
В процесі трудового навчання створюються умови й для морально-естетичного виховання. Створюючи гарні, корисні речі, беручи участь в продуктивній праці, студенти відчувають себе учасниками виробництва. Вони починають по справжньому розуміти значення багатьох професій в нашому житті і поважати людей - представників цих професій, і роблять деякі висновки стосовно вибору своїх майбутніх професій.
Трудове навчання в школі сприяє формуванню таких компетентностей, а саме:
- технічного і технологічного кругозору;
- культури праці та побуту;
- самостійного та критичного мислення;
- розвитку особистісних якостей, потрібних людині як суб'єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства, виховання відповідальності за результати власної діяльності.
Дослідження науковців засвідчили, що творчість - це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми. Пошук наукової організації творчої праці дав змогу розробити нові методи розв'язку проблемних задач. Серед розроблених ученими методів найбільш ефективними і відомими в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод мозкового штурму, метод фантазування, метод зразків, метод фокальних об'єктів, метод створення образу ідеального об'єкта.
Тільки у праці розкриваються здібності, збагачуються знання, закріплюються уміння і навички, проявляється творчість.
До праці треба готувати себе ще з перших років навчання в школі. Необхідно виховувати в собі любов до праці і старанність, акуратність і бережливість, відповідальність за доручену справу, любов і повагу до людей праці.
Нова школа - це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе; і тому вся діяльність навчального закладу будується так, щоб сприяти розвитку та становленню особистості як творця і проектувальника власного життя; гармонізації і гуманізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною на основі ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомлення вибору особистістю життєвого щляху.
Світ в якому ми живемо, щороку стає складнішим, динамічнішим; тому інтеграція в сучасне суспільство і знаходження свого місця в житті кожної молодої людини вимагають дедалі більших зусиль і компетенцій від педагога.
ІV. Висновки.
На кожному занятті з технологічного практикуму, на інших заняттях практичної та професійної підготовки, отримуючи нові знання, за допомогою викладача розвивають спеціально- предметні та ключові компетентності. Виконуючи різні види практичних робіт, студенти оволодівають новими для них техніками та технологіями виготовлення виробів, набувають певних навичок та вмінь, тим самим розвиваючи навчально-пізнавальну компетентність. Всі види компетентностей тісно переплітаються між собою. Вся практична, навчальна діяльність на заняттях з техпрактикуму дає змогу учням постійно розвивати в собі ті чи інші види компетентностей.
Саме через творчу, продуктивну працю студенти розвивають в собі всі існуючі види компетентностей.
ТЕХНОЛОГІЧНА ОСВІТА - ШЛЯХ ДО ЗАГАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ
Технологічна освіта є складовою загальної середньої освіти, необхідною умовою цілісного і гармонійного розвитку особистості людини.
Сьогодні молодій людині, щоб стати успішним, конкурентоспроможним фахівцем, необхідно володіти технологічною освітою, яка передбачає:
- здатність розуміти, використовувати й контролювати технології;
- уміння розв'язувати проблеми;
- розвиток творчих здібностей, гнучкого мислення, самосвідомості, підприємливості.
Динаміка розвитку науки і виробництва, запровадження ринкових відносин та нових форм господарювання, зростання обсягу знань про перетворення матеріалів, енергії й інформації обумовлюють необхідність підвищення рівня технологічної культури молоді.
Технологічна культура - це культура перетворювальної, природовідповідної діяльності, компонентами якої є: когнітивний (знання, уміння й навички перетворювальної діяльності); афективний (емоційно-моральне ставлення до кожного виду діяльності); конактивний (готовність діяти з урахуванням відповідальності за свої дії). Оскільки у суспільстві людина виконує різні соціальні функції (громадянина, працівника, власника, сім'янина, споживача), то складовими технологічної культури є культура праці, людських стосунків, графічна, дизайнерська, інформаційна, підприємницька, екологічна, споживча культури тощо [3].
Проблема формування технологічної культури для студентів спеціальності «Трудове навчання та технології» набуває виняткового значення. Як майбутні вчителі, вони повинні розуміти особливості сучасного життя, важливість прийняття правильних рішень, уважності до проблем експлуатації техніки й використання екологічно безпечних технологій і уміти формувати основи технологічної культури у школярів.
Базовий рівень технологічної освіти, основи технологічної культури забезпечують заклади загальної середньої освіти. Тут відбувається ознайомлення з закономірностями проектної, техніко-технологічної, побутової, інформаційно-практичної діяльності, формується оцінка власних можливостей для вибору творчих завдань [1].
Здобувач освіти у ході технологічної підготовки вчаться основним раціональним прийомам набуття знань, розуміють їх можливості та області застосування, відкривають шляхи свого професійного самовизначення з урахуванням особистісних властивостей.
Основними напрямами діяльності учнів і вчителів за новим змістом технологічної освіти є: систематичне використання в роботі матеріально-технічної бази майстерні; формування у школярів психологічної, етичної та практичної готовності до праці; формування життєвих компетентностей, необхідних для участі в суспільно-корисній, продуктивній праці; застосування знань з основ наук у трудовій діяльності; розширення й поглиблення політехнічного кругозору учнів, ознайомлення їх із загальними науковими основами та єдиними організаційно-економічними принципами сучасного виробництва; ознайомлення з масовими робочими професіями, формування стійких інтересів до певних видів праці, спонукання до свідомого вибору професії та отримання первинної професійної підготовки [2].
Компетентнісний підхід до освітньої підготовки учнів вимагає широке використання сучасних інтерактивних, проектних технологій, які реалізовують особистісно орієнтований підхід.
Ефективне застосування візуальних засобів суттєво економить час презентації нового матеріалу, поліпшує запам'ятовування. Використання інформаційно-комунікаційних технологій дає змогу наочно ознайомити учнів із сучасними інформаційними та виробничими технологіями, активізує пізнавальну діяльність. Сучасне програмне забезпечення дає змогу давати учням більше інформаційно-пізнавального матеріалу з тем навчальної програми, вивільняє час для практичної роботи. Доречно з окремих тем програми пропонувати учням випереджувальні завдання. Це спонукає школярів працювати з різними джерелами інформації (довідковою літературою, періодичною пресою, мережею Інтернет та ін.), самостійно планувати виступи, готувати презентації, влаштовувати виставки тощо.
Оновлення змісту технологічної освіти, зміщення акцентів зі знаннєвої парадигми на діяльнісну сприяють формуванню технологічної культури особистості, вихованню внутрішньої потреби й шанобливого ставлення до праці, підготовку до успішної творчої предметно-перетворювальної діяльності та професійного самовизначення.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен мати наступні компетентності
Програмні компетентності
Інтегральна компетентність
Здатність розв'язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми в освітній та виробничих галузях професійної діяльності, що передбачає застосування певних теорій та методів освітніх наук і характеризується комплексністю та невизначеністю педагогічних умов і вимог організації навчально-виховного процесу в закладах середньої освіти.
Загальні компетентності (ЗК)
ЗК 1. Здатність реалізувати свої права і обов'язки як члена суспільства, усвідомлювати цінності громадянського (вільного демократичного) суспільства та необхідність його сталого розвитку, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина в Україні.
ЗК 2. Здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку предметної області, її місця у загальній системі знань про природу і суспільство та у розвитку суспільства, техніки і технологій, використовувати різні види та форми рухової активності для активного відпочинку та ведення здорового способу життя.
ЗК 3. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.
ЗК 4. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях. ЗК 5. Знання та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності.
ЗК 6. Здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово.
ЗК 7. Здатність спілкуватися іноземною мовою.
ЗК 8. Здатність використовувати інформаційні та комунікаційні технології.
ЗК 9. Вміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми.
ЗК 10. Здатність діяти на основі етичних міркувань (мотивів).
Фахові компетентності (ФК 1) зі спеціальності (предметної спеціальності) 014.10 Середня освіта (Трудове навчання та технології)
ФК 1. Здатність до формування в учнів ключових та предметних компетентностей та здійснення міжпредметних зв'язків.
ФК 2. Володіння основами цілепокладання, планування та проектування процесу навчання учнів.
ФК 3. Здатність здійснювати об'єктивний контроль і оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.
ФК 4. Здатність до пошуку ефективних шляхів мотивації дитини до саморозвитку (самовизначення, зацікавлення, усвідомленого ставлення до навчання).
ФК 5. Забезпечення охорони життя й здоров'я учнів (зокрема з особливими потребами), їхньої рухової активності в освітньому процесі та позаурочній діяльності.
ФК 6. Здатність здійснювати виховання на уроках і в позакласній роботі, виконувати педагогічний супровід процесів соціалізації учнів та формування їхньої культури.
ФК 7. Здатність до критичного аналізу, діагностики й корекції власної педагогічної діяльності, оцінки педагогічного досвіду. ФК 8. Готовність використовувати сучасні методи і технології наукової комунікації українською та іноземними мовами у педагогічній діяльності.
ФК 9. Здатність використовувати систематизовані теоретичні та практичні знання щодо властивостей матеріалів та способи їх обробки у вирішенні професійних завдань.
ФК 10. Здатність до графічного і вербального описів проекту, застосовування знань сучасної техніки та технології, графічної грамотності, практичних умінь і навичок оформлення проектно-конструкторської документації під час розроблення та виготовлення виробів.
ФК 11. Здатність до швидкого опанування нових видів техніки, інноваційних технологій та передових методів організації творчої діяльності, знання загальних (методологічних, історичних, економічних, ергономічних, екологічних тощо) питань техніки та виробництва, будови й принципів дії технічних систем.
ФК 12. Здатність до обробки сировини й матеріалів, виготовлення виробів за допомогою ручних інструментів, ручних електрифікованих інструментів, верстатів, а також широкого спектру додаткового технологічного обладнання.
ФК 13. Здатність до організації технічної та художньо-творчої діяльності для оволодіння знаннями з формотворення, колористики й орнаментики, художнього малюнка, пластичного мистецтва, технологіями художньої обробки матеріалів.
ФК 14. Здатність застосовувати сучасні педагогічні методики й освітні технології для забезпечення якості освітнього процесу з трудового навчання в базовій середній школі.
ФК 15. Здатність до організації та проведення позакласної роботи для здійснення предметноперетворювальної діяльності в базовій середній школі.
ФК 16. Здатність організовувати контроль за дотриманням трудової дисципліни та правил безпечної експлуатації інструментів і технологічного обладнання, вимог з охорони праці, протипожежної безпеки та захисту довкілля.