Виховна година  «Благослови той хліб, що на столі»

Мета: дати  короткі історичні відомості про виникнення хліба;
ознайомити зі звичаями та традиціями народу щодо хліба;
збагачувати знання учнів про професії людей хліборобської праці.
Розвивати навички свідомого, виразного читання, вміння правильно пояснити свою думку і розвиток логічного мислення. Виховувати любов і повагу до хліба, праці хлібороба, рідної землі.

Обладнання:Свято проводиться в класній кімнатішколи. На видному місці «дідух» - сніп жита чи пшениці, коровай на рушнику, хлібобулочні вироби на розшитих рушниках і серветках, вареники в керамічному посуді, гречаники, пироги.

Хід заходу

На великому екрані слова з усної народної творчості:

«Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться»

«Хліб - усьому голова»

«Хліб - батько, вода - мати!»

«Як хочеш жити - сій жито»

«Хліб на столі, то й стіл - престол, бо як хліба тільки трошки, то й стіл - дошка»

«Кинь ячмінь в болото - вбере тебе в злото»

(На свято запрошені пекарі з міського хлібозаводу, робітників з хлібних магазинів. Перед початком свята звучать українські народні пісні про хліб, про людей праці.)

«На рушник розшитий

Хліб кладемо с сіллю,

Щоб легкі дороги

Славили країну»

Ведучі (в українських костюмах)

Ми починаємо наше свято!

Людей зібралося багато...

Щоб веселитись і співати,

про свято слово слід сказати.

Гостей дорогих

ми вітаємо щиро,

стрічаємо з хлібом,

любов'ю і миром.

Викладач

- Любі мої друзі! Відгадайте загадку, а відгадкою буде те, про що ми будемо сьогодні говорити.

В землю кидалось,

на повітрі тулялось,

в печі гартувалось,

запахом своїм усіх привертало. (Хліб)

- А що таке хліб на вашу думку?

- Хліб - це наша щоденна, найдавніша і найпотрібніша їжа. Нашу Вітчизну Україну - з давніх-давен називали хлібним краєм, бо люди, що жили тут - українці-хлібороби, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і вирощували на ній хороші врожаї.

Для нашого народу хліб був не просто стравою - це була основа життя і найдорожча святиня. Хліб у кожній родині - найперший годувальник, батько - всьому голова і розпорядник. Де є хліб і вода - там голоду нема; коли є хліба край, то і під вербою рай, і стіл - престіл. А як хліба ні куска, то і в палаці тоска, і бесіда суха. Без перебільшення можна сказати: без хліба немає життя. Недарма у слів «жито» і «життя» один корінь.

- А чи знаєте ви, звідки до нас прийшов хліб?

Ведучий

- Здається, що він був завжди. Але це не так. Учені вважають, що у далеку-далеку давнину люди споживали зерна дикорослих рослин, коли їм не щастило на полюванні. Згодом зерна почали розмочувати у воді. Минуло ще багато-багато років, і люди навчилися випікати на розжарених каменях прісні коржі. Це був, власне, і перший хліб.

Ведучий

- Просо - найбільш древня культура, виходець з Китаю. Просо здавна вирощувалось у нашій країні. На Черкащині його знайдено під час археологічних розкопок трипільської культури, яка існувала 6000 років тому. Просом і пшоном розраховувались нарівні з грішми. Воно найбільш оспіване в народних піснях.

Звучить пісня «Ой ти, просо, волото, волото, Ти, дівчино, золото, золото...»

Викладач

Жито і життя - слова одного кореня. Жито було символом життя і достатку ще в ті прадавні часи, коли в наших предків головним богом був не Войовничий владар блискавок і покровитель князів та воїнів Перун, а покровитель родючості та насіння, господар урожаю Род. Ім'я цього слов'янського божества звучить і зараз у багатьох значущих наших словах: народ, родина, рідний, родючість, урожай, народження, родич, родовик, дорідний, природа та ін. Звідси й часте поєднання поняття «жито» саме з цими словами в багатьох народних піснях.

( Звучить пісня «Ой зеленеє жито, зелене»)

Ведучий

Коли я йду роздольним полем

У світ розбуджених світань,

Мені до ніг колоссям повнодзвонним

Навкруг вклоняються густі жита.

Ведучий

Порівняно із пшеницею жито прийшло до людей набагато пізніше. Вчені доводять, що першими його почали сіяти племена, які жили на території сучасної України. І за досить короткий час воно стало тут головним хлібом. Причина цього: в холодні зими пшениця вимерзала, а жито не боялося морозів. Можливо, ще в ті часи народилися відомі нам усім приказки:

«Жито годує всіх, а пшениця на вибір»

«Не вважай на врожай, а жито сій»

Батьківщиною цього злака, як вважають, є гірські райони Північної Африки й Західної Азії. Серед 13 видів лише один культурний, решта - дикі. А в горах Західної Німеччини росте жито заввишки понад 2м, ніби виправдовуючи побажання: «Роди, земле, жито з голоблю,, а картоплю - як колесо». Називається воно «очеретяне», бо солома жорстка, бура.

(Звучить пісня «Сіяв батько жито», муз. І.Карабиця, сл.. В.Крищенка»)

Викладач

На Полтавщині існував такий звичай. Весною господар на ситих конях з хлібом-сіллю під'їжджав до поля. Він піднімав хліб до сонця і казав: (показує учасник свята в ролі господаря) «Благослови, Боже, щоб родило всюди!» (тричі кланяється на схід сонця і на всі чотири сторони світу, кладе хлібину серед поля і береться до зерна)

В добрий час,

Як у людей, так і в нас!

Хто перший почав,

щоб у мене позичав! (Розсіває зерно)

Землю я благословляю

на багатий урожай,

хай достатком розквітає

степовий наш рідний край.

Діти, а які ви знаєте прислів'я, приказки про хліб?

-«Хліб - усьому голова»

- «Посієш вчасно - збереш рясно»

- «Багато снігу - багато хліба»

- «Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі»

- «Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує»

- «Хто про землю дбає тому вона повертає»

Викладач

- То як приходить до нас хліб?

- Діти, а чи любити ви відгадувати загадки?

А чи знаєте ви загадки про хліб? (Загадайте один одному)

1. Упору літню в час осінній, навесні в гарячий час, косять, жнуть вони і

сіють, орють лан у котрий раз. (Хлібороби)

2. Щоб город перекопати, що беруть до рук? (Лопату)

3.Потім з рук у м'яку грядку Висівають що? (Зернятко)

Щоб зернятко ожило

Треба сонце і (тепло)

3. Зуби має, а їсти не просить. (Борона)

4. Ходить полем з краю в край,

ріже чорний коровай. (Трактор)

5. Відгадай загадочку, кину її в грядочку,

Нехай моя загадочка лежить до весни. (Озимина)

6. Не чоловік, не звір, а має вуса. (Овес, колос)

7. Крилами махає, а не літає. (Млин-вітряк)

8. Б'ють мене ціпами, ріжуть мене ножами,

За те мене отак гублять,

Бо всі мене дуже люблять. (Хліб)

Ведучий

- Які чудові обряди і звичаї приносить до нас наша українська земля, люди праці, їх любов до рідного краю. Я розповім про деякі з них. Так, коли збирали врожай, на корню залишали жменю хлібних колосків, їх завивали. Жито залишали Спасу «на бороду», ячмінь - Маковею, пшеницю -Пречистій на одягання.

Ведучий

- Існував ще один звичай. З останніх колосків заплітали вінок і одягали його на саму красиву дівчину. З піснями женці йшли в село і співали

А ми своєму пану

Та й зробили славу:

Житечко пожали,

В снопи пов'язали,

У копи поклали.

Ведучий.

- Господар зустрічає женців біля воріт хати з хлібом-сіллю. Він запрошував всіх до столу, частував. Дівчину у віночку садили на покуті. Цікаво, що віночок із колосків зберігали на покуті під образами до наступного врожаю. А через рік зерна, які були у віночку, сіяли на новому лані. В день Спаса віночок із колосків освячували в церкві поруч з хлібом.

(Звучить пісня «Хліб - всьому голова» на муз. Н. Кудрина, сл.В.Балачана)

Вчитель

- А ось час підійти і до хліба на столі. Але до нього ми так звикли, що давно перестала замислюватись: а чи він існував? Старовинна легенда сповідає, що у стародавньому Єгипті один раз забувся раб витопити піч, а другий, не помітивши цього, сунув у неї тісто. Звичайно, хліб зостався сирим. Однак тісто виглядало дивно: вкрите якимись пухирцями, воно мало ще й незвичайний запах. Запалили в печі й знов поставили туди тісто. І яка ж була радість, коли хліб вийшов пухнастий і смачний. Так уперше були «використанні» дріжджі. Хліб в українців, народу з давніми землеробськими традиціями, був і є одним з найцінніших харчів. Ще у далекому минулому з ним їли густі й рідкі страви на сніданок, обід і вечерю, фрукти й кавуни чи молоко на підвечірок. Казали:

- Без хліба - суха бесіда.

. Рибка без хліба - бридка.

- Хліб та вода - козацька їда.

(Пісня «Із сиром пироги»)

Ведуча

- З хлібом приходили сусіди і родичі вітати з новонародженим. Хлібом і сіллю зустрічали і проводжали гостей. Житнім зерном обсипали молодих, які їхали до шлюбу, казали: «Сип жито, щоб довго в парі жити, і не сип пшеницю, бо буде вдовиця.»

Хліб шанували і берегли. Впаде окраєць на землю - підбери, поцілуй, значившись, обтруси і з'їж. Так слід було чинити за народним етикетом. Крихти не викидали, а, зібравши рукою, з'їдали. Хліб у народних уявленнях здавна став символом добробуту, гостинності, щедрості, увійшов у духовний світ людини, як найвища цінність. Як правило, хліб пекли раз на тиждень. Вважалося, що це не можна було робити проти великих свят, а також напередодні п'ятниці й неділі. Більше, як на тиждень «заводити» хліб не годилося, інакше до хати могли завітати старці-злидні. Турбота про випічку хліба лежала на господині. У день, коли спеціально для хлібів розпалювали піч, вона трималася сурова і зосереджено, від неї не чули жартів. Ще б пак! Адже якість хліба - це жіноча честь і авторитет. ї не хотілося почути господині таке, якщо не видався хліб:

- «Місила - бодай трясця трусила, пекла - бодай катових рук не втекла»,

- «Ох, і спекла наша Луця, що не їсть і цюця.»

Піч для хлібів випалювали добряче і рівно. Під паляниці часом підкладали сушене капустяне або дубове листя. До двох годин хліб сидів у печі. Господиня уважно слідкувала за випічкою. Про верх, який відстав, говорили:

- Хоч горобців заганяй.», а про тріщини: «Мов плугом поорані» Дві хлібини, що спеклися, роз'єднували над головою дівчини. А паляничка, яка перевернулася в печі,свідчила про близьку смерть, що може завітати до хати.

Викладач

- Які ж хліби випікали в Україні? Франзуцький письменник Оноре де Бальзак, який у середині 19 століття перебував в Україні, писав на батьківщину: «...як Ви прийдете на Україну, в цей рай зелений, де я запримітив уже 77способів приготування хліба...»

У багатьох місцях любили перепічки, тісто для яких катали тонко і через 10-15 хвилин виймали з печі. Їли гарячими. Доборщу пекли пампушки. Балабушками називали невеликі хлібини, які готували із залишків тіста. Коли не вистачало хліба до наступної випічки, з прісного тіста готували коржі. Тісто розкатували і підсмажували, потім складали у макітри і запікали у печі. Ці «плесанки», «дужики», «пундики» вживали і старі, й малі. На Полтавщині пекли «гречаники», на Поділлі - «матротенники», на Закарпатті з кукурудзяного борошна пекли «пугачі», «перевертеники», «ріп'яники». Запорізькі козаки пекли в дорозі «загреби» - коржі, які загрібали попелом і гарячим жаром.

Викладач

- А які звичаї, пов'язані з хлібом, знаєте ви?

Студент

- Вірили, що хліб на рушнику має магічну властивість дарувати благополуччя, щасливе майбутнє. А спробуй було поклади хліб на столі сподом доверху, то батьки карали за це.

Студент

- Навіть різати ножем хлібину годилося тільки «до себе», а не «від себе», щоб тим самим не применшувати його значення. Коровайниці, посадивши у піч весільний коровай, обмивали від тіста й борошна руки над хлібною діжею, самі умивалися тією водою й умивали всіх присутніх на обряді, цілувалися й носили на руках діжу, величаючи її та піч.

А піч наша на сохах,

А діжу носять на руках.

Воду урочисто виливали під родюче дерево, вірячи, що це принесе молодій парі щастя, кохання, довголіття шлюбного союзу.

А ми руки мили

І під вишню лили,

Щоб дітоньки любувались.

Вчитель

- Навесні дівчата і хлопці у численних веснянках, а діти в колективних іграх «накликали» родючість житнім нивам. А згодом дітям заборонялося стрибати і гойдатися на гойдалках, аж поки жито не заколоситься, бо вважалося, що земля в цей час вагітна, і можна порушити її спокій.

Ведучий

- А ось ще один звичай, який існував на Запоріжжі. Коли дожинали ниву, то залишали нескошеною ланку хліба «Спасибі на бороду». Розпочинати косовицю дозволяли лише тоді, коли одного зрізу з коси вистачало поїсти корові.

(Студенти розказують вірші)

І вже я сам,

Мов колос край села,

Пере зернився піснею до хати.

Де колосистий колос одягла

На день обожників,

Україна-мати.

Ти прийди до нас, врожаю,

Бо ми працю прославляєм,

Коли візьмем все із поля,

Усміхнеться до нас доля!

Я в руки беру золотий колосок,

Я зрісна полях Запоріжжя.

В нім бачу я твердий, упевнений крок

В майбутнє, що щастя людини.

Засівна пісня

Гей, прослала нива Чорне полотно

Ллється жовта злива,

Сіється зерно.

Сійся, родися,

Колосом розвийся,

Засівайся, ниво,

Людям на добро.

Проростай, зерно.

Проростай, зерно.

Із землі,

Вже вернулися журавлі,

І над полечком - синя вись.

Проростай, зерно.

Не барись.

Знову зеленню

Вкрий лани,

Мідним колосом

Задзвени.

Проростай, зерно,

Виростай

На багатий наш урожай.

Рідне поле

Добрий ранок, рідне поле!

Любе поле, добрий день.

Не наслухаюсь ніколи

Гомінких твоїх пісень.

Житнє поле... Чисті звуки

Линуть в небо голубе,

Хліборобські добрі руки

Знов озвучили тебе
У полі

У полі спить зоря під колоском

І сонно слуха думу колоскову.

І сонна тиша сонним язиком

Шепоче саду сиву колискову.

На жнивах

З погодою нас доброю

Схід сонечка віта,

Од обрію й до обрію

Красуються жита.

Вітрець війнув пшеницею,

Колосся нахиля,

За труд людський сторицею

Врожай дає земля.

А ми хіба не зможем -

З охотою поможем

В труді колгоспним людям

З охотою, з любов'ю.
Ведучий

- Люди яких професій допомагають хлібові прийти до нашого столу?

- Де випікають хліб?
ХЛІБОРОБИ

Що живуть у селі.

Хлібороби хліб нам роблять,

Знайте й ви про це, малі.

На руках у них буває

Пил,земля - та це дарма,

Кожен скаже, кожен знає,

Кращих рук, як ці, - нема!

Хлібороб в колгоспнім полі

Нам вирощує врожай.

Пшениці шумлять на полі,

Де початок їм, де край!

А їсте ви паляницю,

Калачі їсте смачні -

Не забудьте уклониться

Хліборобові за те.
- Не кидайсь хлібом, він святий! -

В суворості ласкавій,

Малечі кучерявій.

- Не кидайсь хлібом, то ж бо гріх! -

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.
Виходять в степ бригадами

Колгоспні жниварі.

Хлібами урожайними

Пишаються вони.

Жниварками, комбайнами

Видзвонюють лани.

А ми хіба не зможем -

Хіба сидіти будем?

З охотою поможем

В труді колгоспним людям.

З куточка до куточка

Окинем пильним оком,

Зберем до колосочка,

Немовби ненароком.

Проходять люди нивою

Між золотавих кіп,

З усмішкою щасливою

Кладуть останній сніп.

Уже порою пізньою

Закінчила жнива

І радісною піснею

Все поле ожива.

Ведучий

Хлібом вклоняємось низько, -

Їм - хліборобам,

Пахарям вічним, сіячам полів.

Люди, воістину, живі не хлібом єдиним,

Правда, тоді лиш... коли хліб на столі.

Своєю працею, навчанням, діянням ми звеличуємо тебе, Україно! (Звертаючись до молоді).

Шануте здобуте трудом поколінь,

Помножте його у пошані,

В тім - корінь життя,

Крила стремлінь,

Діти мої кохані.

  Виховна година до Дня міста Краснограда

Моє місто - рідніше нема

Мета : Узагальнити і поглибити знання здобувачів освіти про місто, у якому вони живуть , його історичне минуле та сьогодення .

Познайомити з пам'ятними місцями рідного краю. Формувати уявлення про виникнення мвста та його історію .

Виховувати почуття патріотизму, національної свідомості, людяності, гордості за рідне місто, його людей. Формувати громадянську позицію, уміння брати на себе відповідальність за чистоту і красу свого міста. Створювати сприятливі умови для становлення соціальної компетентності молодого покоління.

Хід заняття

ВЕДУЧИЙ:

Вже скоро 19 вересня ми відзначаємо важливі події в історії нашого краю - День міста і 77-ту річницю визволення Красноградського району від німецько-фашистських загарбників. Це свято всіх, хто тут народився і виріс, хто приїхав колись і залишився назавжди. Це свято найдорожче для кожного з нас, адже воно наповнює наші серця гордістю за земляків та об'єднує усіх, кому дорогий наш край.

ВЕДУЧА :

У цей день кожен з нас відчуває себе частиною великої родини.

Красноградщина славиться талановитими, добрими й працездатними

людьми, які створюють її матеріальне й духовне сьогодення. Усі досягнення, здобутки та надбання, якими багате наше місто, складаються з щоденної праці, знань і талантів його мешканців.

Це свято - це і день пам'яті тих, хто віддав своє життя заради світлого майбутнього прийдешніх поколінь.

ВЕДУЧИЙ:

У вересні 1943 року в запеклих боях місто було визволено від нацистської окупації. Тому у цей день з особливим відчуттям неоплатного боргу ми віддаємо данину пам'яті воїнам, які відстояли місто, подарувавши йому друге народження.

Завдяки працьовитості мешканців району, Красноградщина стала однією з перлин області. Та все це було б неможливо без самовідданого подвигу полеглих солдат, ветеранів, які ціною власного життя визволяли регіон, захищали власні домівки й рідну землю.

Героїзм та мужність полеглих солдат, ніколи не буде забутий! Їх внесок у розвиток регіону - безцінний, а наша вдячність - безмежна.

Вшануймо пам'ять полеглих солдат хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання!

С.1: А осінь вже постукала в вікно,

Чарівна осінь, сонячна і світла.

Ще гріє серце сонячне тепло,

Зелена барва на лугу не зникла.

Стоять немовби у казкових шатах

Берези в золоті із низу до гори

Природа готувалась теж до свята

Чарівної осінньої пори.

Сьогодні у нас незвичайне день, бо 19 вересня святковий день для мешканців міста Краснограда. В цей день 1943 р. танкові дивізії, піхота зайняли і визволили наше місто від фашистських загарбників. Велися жорстокі бої за кожен клаптик землі, за кожну вулицю,будинок. Багато в ці дні воїнів загинуло, пропало безвісті, але і досі їх чекають рідні. В цей день хочеться казати багато хороших слів.

Послухайте вірш О.Соловей «КРАСНОГРАДУ».

С.2: О, Красноград наш, красный город,

Заветный Константиноград!

Знавал ты радости и горе,

Тобой гордятся стар и млад.

И в дни фашистского нашествия

Сыны твои с отцами в ряд

Пошли со всем народом вместе,

Чтоб защитить свой Красноград.

Под Курском, Белгородом дрались,

Победный миг был на заре,

И Красноград освобождали

Уже в сорок третьем, в сентябре.

О, Красноград, виды видавший,

Ты нюхал порох, видел дым,

Воздай по праву память павшим,

Хвалу и почести живым.

У цьому році красноградці святкували 275-річницю заснування нашого міста .Ми теж від всієї душі хочемо всіх привітати.

С.3 Вітаємо місто зі святом

Славний народ наш завзятий.

Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті

І також душею були ви багаті.

ВЕДУЧА Красноград - це одне з міст нашої квітучої України. Сьогодні хочеться сказати про нього самі найкращі слова і побажати красноградцям -здоров'я, наснаги і сили. А зараз послухайте пісню «Красноград», написав її наш земляк Володимир Микитович Волощук.

Пісня :

Ген, стоїть на горі зелен-сад,

Місто праці й пісень - Красноград,

Тут жили ми, учились, росли,

Своє перше кохання знайшли.

П-в: Красноград, Красноград,

Хай пісні журавлині летять,

Хай бандури чарує струна,

Хай надія в серця порина.

Моє місто - рідніше нема,

З Красноградом душа ожива.

Де б не були - повернеться знов

Наша Віра, Надія, Любов.

П-в:

Рідне місто моє, дороге,

Все життя буду славить тебе.

Розквітай же завжди зелен-сад

Місто праці й пісень - Красноград!

(Виходить троє хлопчиків у національних костюмах)

1.В цілому світі кожен знає

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна - єдина -

Це наша славна Україна!

Про Україну, рідний край,

Ти завжди пам'ятай!

2.Не забувай Шевченка слів

Про горду славу козаків.

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна!

3.Про Україну, рідний край,

Ти завжди пам'ятай!

Гей, повій вітре, зі степів -

Дай нам силу козаків,

Дай нам свою силу, дай відвагу,

Україні - ненці - славу!

(Слухаємо пісню "Будем козаками", сл.і муз. А.Загрудного

"Ми діти твої, Україно" Тернопіль, ст.22)

ВЕДУЧА. Завдяки нашим солдатам, ми живемо в мирний час. Батьки працюють, ви ходите до дитячого садка, ваші брати і сестри до школи. Наше місто знов цвіте, воно стало більш квітучим, сонячним, веселим і ми його любимо всім серцем, бо в це наша Батьківщина.

Дитина. Перше наше слово

З нами повсякчас:

Україно - мати!

Ти одна у нас.

Дитина. Україно рідна!

Україно - мати!

Ми про тебе пісню

Хочем заспівати.

Дитина Про твої роздоли

І про нашу мову

Слухай нашу пісню -

Щиру, веселкову!

ПІСНЯ « РІДНИЙ КРАЙ »,муз.І.Кишка, сл.П.Голубничого

С.4 Розливайся, звеселяйся,

Моя рідна мово!

У барвінки зодягайся,

Моє щире слово

С.5. Колосися житом в полі,

Піснею в оселі,

Щоб зростали усі діти

Мудрі і веселі.

С.6 Щоб на все життя з тобою

Ми запам'ятали,

Як з колиски дорогої

Мову покохали.

(Всі виконують пісню "Наша мова", муз.М.Ведмедері, сл. В.Кленца,

"Ми діти твої Україно", Тернопіль, ст.21).

ПІСНЯ "Наша мова".

Тепла, як сонячна днина, Мова - усміхнена квітка,

Добра, неначе весна, Радість весела, дзвінка.

Мова віків України, Гарна, як небо улітку,

Казка її чарівна. Ніжна, як пісня струмка.

ВЕДУЧА. Де не глянеш у місті, в селі,

Ходить осінь по нашій землі.

В наше місто теж осінь прийшла

Красноград у вінок одягла.

Ходить осінь по полях

Ходить усміхається.

Ніби в казці швидко так

Колос наливається

С.7. Щоб хліб в нас був і овочів чимало,

Всі вставали рано на зорі.

Люди важко і щоденно працювали,

Українці справжні трударі!

С.8. Ми любимо сонце і квіти

І сонце нам шле свій привіт.

Ми роду козацького діти,

Землі Української цвіт.

С.9 Навколо все нам рідне і знайоме

Ми міцно на своїй землі стоїм

Тепло своїх долонь і розуму і серця

Ми Україні милій віддаєм!

С.10. І водограй, полів розмай,

Зеленгай і ліщина,

Все це рідний, любий край-

Наша Батьківщина.

Пам'ятай, не забувай

Батьківську стежину

Прикрашай, шануй свій край,

Дім свій - Україну!

Ми дуже любимо наш край

І любим Україну,

Її лани, зелений гай,

В саду - рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками

Та й ми співаємо пісні -

Змагається він з нами!

С.11. Колишися, калинонько, колишися,

Зеленими листочками розпишися.

Сонячним промінням розмалюйся,

З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.

Ще й срібненькою росою вмийся чисто,

Надінь свої ягідочки, як намисто.

Ведуча. Вже закінчується свято

І прощатися пора.

Я бажаю всім малятам

Щастя, миру і добра.

С.12. Є багато країн на землі,

В них - озера, річки і долини.

Серед інших країн є одна -

Дорога нам усім - Україна!

Єдина родина моя Україна,

Дружна і добра сім'я:

Всі разом, всі вкупі, як гроно калини -

Мій батько, матуся і я.

Ведуча. Єднаймося, люди, у дружній родині,

Бо ж ми українського роду

Хай злагода буде у нашій країні,

Добробут і щастя народу.

С.1. Ти матінко люба, у серці єдина,

Дорожчу за тебе не знаю.

Щасти тобі, рідна моя Україно,

Святий, незалежний мій краю.

Нехай й надалі Красноградщина процітає, а красноградці живуть у мирі й злагоді.

На цьому наша виховна година закінчена.

  Виховна година з

правової культури  «Немає прав без обов'язків»

З правовими питаннями ми зустрічаємося дуже часто . Наші повсякденні вчинки часто мають правову оцінку . Право,закони супроводжують людину все її життя Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов'язки ,не порушуючи прав і законних інтересів інших , треба знати закони.

Як це було у давнину

У стародавні часи у людей виникла необхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою . Слабка людина не мала жодних прав,якщо в неї не було сильного покровителя, що бажав би допомогти їй у вирішенні спорів

Тривалий час діяв неписаний закон " Хто сильний, той правий ". Але коли виникли перші держави, правителі яких прагнули встановити загальний справедливий порядок і норми життя для усіх громадян. У людське суспільство прийшов закон права. Тепер держава стала на захисті й сильного , й слабкого. Головним критерієм права стала справедливість, а не сила

Створення ООН

З тих пір минуло чимало століть . Держави створювалися , гинули і правителі не завжди піклувалися про свій народ. Людству потрібно було знайти такого захисника, який міг би примусити державу захистити своїх громадян . Місію такого захисника взяла на себе міжнародна організація ООН. Організація Об'єднаних націй (ООН) була створена у 1945 році .І одним з засновників була Україна.

А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальну декларацію прав людини - документ, у якому вони пообіцяли своїм народам і одна одній забезпечити права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканість, свободу совісті.

Конвенція про права дитини

В Загальній декларації прав людини говориться про людей загалом - і жодного слова про дітей . А діти потребують особливої уваги й захисту з боку держави. Саме тому 1989 році ООН прийняла окремий документ під назвою " Конвенція про права дитини"

Право на життя та ім'я

Батьки дали вам життя . Саме вони ,щоденно переживають за вас і хочуть, щоб ви були завжди здоровими і щасливими. Батько й мати мають однакові права й обов'язки щодо дітей. Але прийде час, коли батьки стануть старими, і обов'язок уже дорослих, повнолітніх дітей піклуватися про своїх батьків " Шануй батька свого й матір свою "- принцип, якого повинні дотримуватися всі, поки живуть на цьому світі, пам'ятати цю Божу заповідь. Держава бере на себе утримання та виховання дітей-сиріт та дітей , позбавлених батьківського піклування, заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо них.

У великого Кобзаря Т.Г.Шевченка є слова " Учітеся , читайте , і чужого научайтесь, і свого не цурайтеся " У ст.53 Конституції України записано , що кожен має право здобути загальну середню освіту

Право на освіту

З давніх часів в Україні важливого значення надавали освіті . Великий князь Київської Русі Володимир Мономах радив: "А коли добре щось умієте - то не забувайте. А чого не вмієте - то учіться ".

Право на охорону здоров'я

Кожна дитина має право на медичну допомогу, яка відповідає найвищим сучасним стандартам. Має право на сучасні засоби лікування хвороб і відновлення здоров'я

Право на свободу думки та слова

Дійсно,Конвенція визнає за дитиною право вільно висловлювати власні думки, але це право обмежується в деяких випадках. Якщо це завдає шкоди репутації та гідності іншої особи . Наприклад, вчителю, батькам.

Право на особисте життя

Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного втручання в здійснення її права на особисте життя, на таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність

Право на свободу мирних зібрань

Діти мають право на мирні зібрання. Між собою діти мають право товаришувати і дружити не зважаючи на соціальний статус їх друзів.

Право не розлучатися з батьками всупереч бажанням дитини

Конвенція забороняє незаконне переміщення дітей і неповернення їх із-за кордону. Дитина має право не розлучатися з батьками ( окрім випадків, визначених законодавством)

Право на гідні умови зростання та виховання

Кожна дитина для повного й гармонійного розвитку повинна зростати в родинному оточенні, в атмосфері щастя, любові й розуміння . Дитина має бути вихована в мирі,,гідності,свободі.

Пам'ятайте! Реалізовуючи свої права, не порушуйте при цьому прав і інтересів інших . Досягти це можливо тоді, коли ви у своїх діях керуєтеся совістю, порядністю, людяністю, добрими намірами, чесністю, повагою до оточуючих. Народна мудрість каже: " Що посієш - те й пожнеш "

Конвенція прав дитини Право на життя і ім'я Право на освіту Право на охорону здоров'я Право на охорону від втручання в особисте життя Право на зростання та виховання в родині Право на захист від жорстокого ставлення та насильства Право на відпочинок

Право мати та вільно висловлювати свої думки Право на спілкування Право на захист інтересів в суді Право на захист від наркоманії,примушення до бойових дій, проституції,залучення до примусової праці

Казкова вікторина

Яких ви знаєте літературних героїв права яких порушуються у творах?

Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку працювати . Бідній дівчинці заборонено брати участь в іграх та забавах.

Чи має Том Сойєр товаришувати з таким хлопчиком, як Гельберрі Фін у книзі Марка Твена?

Мауглі майже з народження жив у тваринному середовищі . Чи можна вважати, що він має рівні права зі звичайною дитиною?

Опікун Гаррі Поттера перехоплює і читає листи , що надходять хлопчику зі школи чарівників Ходвадсу.

Баба Яга викрадає Івасика Телесика й відносить його за тридев'ять земель у тридесяте царство . Які права порушила злодійка

На жаль, у наш час багато учнів не знають свої права. Не знають про них і їх батьки. Права дітей часто порушуються, а ми не знаємо , куди потрібно звернуся за допомогою. Ми ознайомили вас з основними правами дитини,а щоб користуватися підкріпимо в ігровій формі .

Виховна година

до Дня захисників України

та Українського козацтва

МЕТА:

- формувати уявлення здобувачів освіти про обов'язок, мужність, героїзм;

- викликати почуття захоплення і гордості подвигами українських людей, здійсненними в роки війни і в мирний час;

- показати роль самовиховання в формуванні моральної стійкості, мужності, почуття обов'язку і відповідальності перед Вітчизною;

- викликати прагнення виховувати в собі волю, цілеспрямованість, моральнукрасу.

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

1-Й студ..

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Ріднішаїм своя пустиня,

Аніжщемний в пустині рай.

Їм красить все їхрідний край.

Нема без коренярослини, а нас, людей, без Батьківщини...

2. МІНІ-ДИСПУТ.

Ведучий. А що для вас означаєБатьківщина?

2-Й ст. Для менеБатьківщина - цевулиця, де я живу і живутьмоїрідні.

3-Й ст. Батьківщина - цемоємісто, в якому я народився і виріс.

4-Й ст. Батьківщина - це та стежина, яка впродовжбагатьохроківведе мене до рідноїшколи, це поле, річка і гай, де я відпочиваю і насолоджуюсяспілкуванняміз природою.

5-Й ст. А для менеБатьківщина - це поля широкополі, піснідзвінкоголосі, сади пишноквітні, пшениціряснії.

Ведучий. Всівинародилися в найпрекраснішихкуточкахпланети Земля. Але всіх нас об'єднає одна географічнаназва, всіх нас об'єдналоодне слово - Україна! Україна... Щостоїть за цим словом? Якіасоціації у вас виникають з цим словом, коли вийогопромовляєте?

1-Й ст. Україна - цетихі води і яснізорі, зелені сади, біліхати, лани золотоїпшениці...

2-Й ст. Україна - церозкішнийвінокізрути, барвінку, що над ним світятьзаплаканізолотізорі...

Ведучий. Наша Україна - чудовий куточок планети, де ніколи не буває ні міцних морозів, ністрашної спеки, злив та інших природних катаклізмів. У нас мякий, помір-нийклімат, родючіземлі, великіліси, могутніріки й моря. Широкі лани прикраша-ють нашу привільнукраїну. І тому-то на наш край, на нашілюбі «тихі води, яснізорі» неодноразовозазіхали вороги: турки і татари, поляки. Вони хотілипідкоритисобіна-шуБатьківщину, володітиїїбезмежними просторами. Вони руйнували, палили села і міста, забирали в полон красивихукраїнськихдівчат, які славились на весь світсвоєювродою; міцниххлопців, якихпотім продавали на невільницьких ринках, а старихлю-дей просто безжалісно вбивали. Плач і стогін стояли над рідною землею. Але україн-ський народ не корився лихим нападникам, мужньоборовсяпроти них. У ційборотьбі особливо відзначилоськозацтво.

3. РОЗПОВІДІ У ПРО КОЗАКІВ І ВИЗВОЛИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

14 жовтня церквами східного обряду (православними та греко-католиками) відзначається Покрова Пресвятої Богородиці. Походження свята пов'язане із легендою про захист Богородицею своїм покровом Константинополя.

В українській традиції це свято тісно пов'язується з ідеями захисту від ворогів. У «Літописі Руському» згадується, що князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Землю Руську під покров Божої Матері. Велика кількість православних церков, побудованих в княжі і козацькі часи, були присвячені пошануванню Богородиці.

Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків. Відомий дослідник Запоріжжя Дмитро Яворницький писав: «...під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого огню, ні грізної стихії, ні морської бурі». Для запорізьких козаків це свято було храмовим, адже у центрі козацької твердинізавжди стояла Покровська церква. Вона була священною для кожного січовика - від її порога вони вирушали на захист рідної землі і з подякою за порятунок поверталися до неї після походів. Саме на свято Покрови козаки проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана.

Значного поширення культ Покрови набув і в Українській козацькій державі - Гетьманщині. Найактивніше будівництво церков та іконописання, пов'язаних з Покровою, припадає на добу гетьманування Івана Мазепи.

Завдячуючи шанобливому ставленню українського козацтва, за святомзакріпилася ще йдруга назва - Козацька Покрова, а у свідомості народувонопочалоасоціюватися з такимипоняттями, яквійськова честь, звитяга, мужність та лицарство.

У ХХ столітті козацькі традиції наслідували борці за незалежність України - Армія Української Народної Республіки та Українська повстанська армія.

В 1999 році Указом Президента 14 жовтня встановлено як День українського козацтва.

Про Українську повстанську армію

Українська Повстанська Армія - військово-політична формація українського визвольного руху. Символічним днем створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року. УПА діяла до вересня 1949 року, після чого реорганізована у збройне підпілля, діяльність якого тривала до початку 1960 років.

УПА була єдиною військовою силою у Другій світовій війні, яка визначала стратегічною метою своєї боротьби створення незалежної Української держави, відповідно боротьба розгорталася проти усіх держав, що намагалися завадити цьому.

Від самого початку УПА творилася як реакція населення на німецький окупаційний терор, тому протягом всього періоду німецької окупації велася активна антинімецька боротьба. Цілі регіони були звільненні від окупаційної присутності, тут творилися так звані «повстанські республіки», найвищою владою в яких оголошувалася УПА.

В 1943-1944 рр. тривало гостре протистояння проти польських сил, які намагалися відновити довоєнні кордони Польщі.

Поруч із тим, протягом усього часу існування Повстанської армії, головним ворогом вважався СРСР як держава, що завдала українському народові найжахливіших втрат від масових політичних репресій, Голодомору та депортацій населення.

У 1944 році як орган політичного керівництва УПА та всього визвольного руху було створено Українську Головну Визвольну Раду - протопарламент, який складався з представників різних політичних сил.

Пік активності УПА припадає на другу половину 1944 року, в цей час вона охоплювала терени теперішніх Волинської, Рівненької, Житомирської, Хмельницької, Вінницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської областей, східні землі Підкарпатського та Люблінського воєводств Польщі, південні терени Брестської та Пінської областей Білорусі. Загальна площа території, охопленої повстанським рухом у 1944 році становила близько 150 000 квадратних кілометрів, на ній проживало близько 15 000 000 населення. Це приблизно чверть площі теперішньої української держави, територія більша, ніж сучасна Греція, з населенням, що дорівнює населенню Нідерландів. Разом із тим націоналістичне підпілля ОУН, пов'язане з УПА, діяло на території всієї України, включно з Кримом та Донбасом.

За час діяльності через лави УПА пройшло понад ста тисяч осіб. За участь в повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб.

Діяльність УПА була логічним продовження попередніх періодів розвитку українського визвольного руху, тобто національної революції 1917-1920-х років, підпільно-бойової діяльності Української військової організації та Організації українських націоналістів 1920-1930-х років. З іншого боку продовженням боротьби УПА у формі ненасильницького опору, став дисидентський рух та національно-демократичне відродження кінця 1980-х початку 1990-х років.

Боротьба українських повстанців була одним із антитоталітарних рухів народів Центрально-Східної Європи. Аналогами УПА виступають польські та балтійські підпільні формації. Діяльність УПА відповідає праву кожної нації на самовизначення і суверенність. Ознаками збройної сили визвольного руху, згідно міжнародних конвенцій, мала бути наявність чіткої командної вертикалі, особливих відзнак армії, відверте носіння зброї, дотримання міжнародних правил війни. Всі ці ознаки цілком притаманні Українській Повстанській Армії.

Діяльність УПА цілком підпадає під визначення українського визвольного руху - різноманітні форми діяльності організацій та окремих осіб, спрямовані на відродження державної незалежності українського народу. Тому її ветерани, як і учасники аналогічних формацій в Польщі та країнах Балтії, мали б отримати від української держави особливий статус учасників визвольного руху.

ПІДСУМКИ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

Викладач -. Протягом сьогоднішньої зустрічі ми згадали героїчну історію нашої держави, згадали імена людей, які, не шкодуючи власного життя, захищали рідну землю. Так було, є і буде, поки існує світ. А ви як вважаєте, потрібні Україні Збройні сили, потрібні їй захисники? Може, хтосьіз вас мріє в майбутньому стати воїномчиофіцером?

Хлопчики, пам'ятайте, щови не тількимайбутніінженери, лікарі, банкіри, але і воїни. Змалкуготуйте себе до військовоїслужби, будьте витривалими, терплячими і не бійтесятруднощів. Будьте благородними в дружбі. Залишититовариша в біді - ганьба. Відмовитисявід друга, якщо той допустив помилку - безчесно. Якщовизустрінетелюдину з медалями на грудях - поклонітьсяїй. Завдякиційлюдиніви живите на світі - вільні, щасливі і спокійні. Якщовизустрінетеофіцера, воїнаУкраїни - поклонітьсяйому. Вінзахищає ваше життя. Він на сторожівашогоспокою і щастя. Армія - могутній щит і меч нашоїВітчизни, якийзавждизможедативідсічнападникам і ворогам.